Листопад приходить тихо. Зі сірим небом, холодом і тінями минулого, що повертаються нагадати про себе. У цей час Україна згадує тих, чиї голоси замовкли в роки Голодоморів 1932–1933 та 1946–1947 років. Мільйони зламаних доль, мільйони обірваних життів. ⠀ Цьогоріч здобувачі освіти й викладачі нашого коледжу вшанували цю пам’ять особливо щиро, з внутрішнім трепетом і теплотою. ⠀ Інформаційна година «Голодомор — біль українського народу». ⠀ Під час інформаційної години, проведеної кураторкою Лілією Вукович, у аудиторії запанувала тиша, що промовляла за всіх. Архівні світлини, уривки листів і спогадів переносили здобувачів у ті далекі роки, коли українські села перетворювалися на пустки, а стукіт ложки об порожню миску ставав останнім звуком у хаті. ⠀ До вшанування долучилася також викладачка української мови та літератури Анна Погорела, яка підготувала добірку автентичних спогадів і документальних свідчень, озвучених здобувачами під час заходу. Її робота допомогла відчути трагедію не лише розумом, а й словом — живим, болючим, правдивим. ⠀ Плакати пам’яті — мистецтво як свідок історії. ⠀ Під керівництвом викладачки-кураторки Ольги Солдатенко здобувачі освіти віділення “Художнє оформлення” створювали плакати про Голодомор — роботи, сповнені болю та правди. Образи на них були не просто намальованими — вони дихали тінями минулого, говорили мовою серця. ⠀ Мовчазна акція «Запали свічку». ⠀ Цьогоріч свічки пам’яті здобувачі освіти запалювали у своїх домівках, об’єднавшись у спільному вшануванні, навіть перебуваючи на відстані одне від одного. Світло тих свічок торкалося стін кімнат так само, як і сердець — нагадуючи про мільйони знівечених життів. ⠀ Організатором акції стала Леся Шубович, голова студентської ради. ⠀ Виставка та читання листів у ООУНБ ім. М. Грушевського ⠀ 22 листопада здобувачі віділення “Живопис” відвідали тематичну виставку та читання листів, організовані ГО «Громада змін». ⠀ Серед присутніх були: Петрова Вероніка (Жив-11), Токарчук Кіра (Жив-13), Гречухіна Софія (Жив-12). ⠀ Старі документи, листи, пожовклі фотографії — кожна річ була свідком горя, яке не має забуття. Вони відчули цю історію не крізь підручники — крізь серце. ⠀ Композиції з колосків — символ життя, що вистояло. ⠀ До творчого процесу долучилася голова циклової комісії «Художнє декорування середовища» Марія Кириленко, а також Олена Главенчук, викладачка-методистка коледжу, яка щороку залучає здобувачів освіти до створення колосків пам’яті. Їхня спільна робота допомогла кожному здобувачеві знайти власний художній спосіб розповісти про трагедію, що торкнулася всієї України. ⠀ Колосок — мовчазний свідок і водночас символ перемоги життя над смертю — оживав у їхніх руках, стаючи знаком пам’яті та надії. ⠀ У створенні композицій взяли участь: Орловська Дар’я (ХДС-11), Кравцова Ксенія (ХДС-11), Рак Валерія (ХДС-11), Димо Вікторія (ХДС-22), Терлецька Софія (ХДС-22), Крицька Катерина (ХДС-31), Грицюта Поліна (ХДС-31), Шубович Леся (ХДС-31), Челомбитко Людмила (ХДС-42), Діденко Карина (ХДС-42). ⠀ Пам’ять про Голодомор — це не лише історія. Це біль, що передається через покоління. Це свічка, запалена у вікні власної домівки. Це колосок, який проріс крізь забуття. Це плакат, на якому молоді руки намалювали правду. ⠀ І поки ми пам’ятаємо — вони живуть.
⠀ Організатор культурно-дозвіллєвої діяльності Лілія Вукович
