7 грудня – відзначається Всесвітній день української хустки. Запропонувала взяти участь україночкам коледжу у фоточеленджі «Українська хустка: історія, значення, традиції» організаторка культурно-дозвіллєвої діяльності ОХФК імені М.Б. Грекова − Лілія Вукович.
Здавна хустка вважалась українським національним оберегом, який зберігає в собі старовинні традиції є символом прихильності, любові, вірності, прощання, берегом та важливим атрибутом українців. Наприклад, заміжні жінки покривали голову білою тканиною так, аби назовні не було видно волосся. Звичай покривати голову білою довгою «наміткою» або обрусом (коротшим прямокутником) затримався по всій Україні мало не до XX століття.
У центральних областях України жінки ховали волосся під очіпок. Очіпок мав різні форми: округло-плоскої, кулястої, циліндричної або поширеної вгору та рисованої в поздовжньому і поперечному. Поверх очіпка накручували на голову білу лляну, конопляну прозору тканину типу серпанку – намітку, кінці якої, зав’язані тим чи іншим вузлом, звисали ззаду на довжину свити.
У середині XIX століття на заміну намітці приходить хустка. Спочатку біла, і пізніше фабрична з тонкої шерсті, шовку або бавовняна вибійчана. Хустка пов’язувалася поверх очіпка за його формою. Також вживали і дві хустки. Одну пов’язували голову, другу підводили під підборіддя та зав’язували на маківці.
Нехай цей день стане нагадуванням про нашу єдність, зв’язок із корінням, яке невід’ємною частиною української культурної спадщини.
Українське народне мистецтво. Вбрання = Украинское народное искусство. Одежда / під заг. ред. К. Г. Гуслистого. – Київ : Держ. вид-во образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1961. – 321 c. – Режим доступу: https://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=ukr0000015