ВНКЗ «Одеське художнє училище ім. М. Б. Грекова»

Україна, м. Одеса
вул. Преображенська, 14/16
тел.: +38 (0482) 49-67-90
факс: +38 (0482) 49-67-90
e-mail: grekovka@gmail.com

Історія училища

Одеське художнє училище – одне з найстаріших навчальних закладів в Одесі й перший художній навчальний заклад в Україні.1 Історичною датою його заснування вважається 30 травня (за ст. ст.) 1865 року. У газеті «Одесский вестник» від 29 травня 1865 року, № 114 було надруковано оголошення про відкриття одеської малювальної школи, а також виставки «предметів образотворчих мистецтв».

Одеська малювальна школа була відкрита Суспільством Образотворчих Мистецтв при заступництві С. М. Воронцова, генерал-губернатора П. Є. Коцебу (1862–1874) та ін. впливових осіб. Президентом Суспільства з моменту заснування був князь С. М. Воронцов, віце-президентом – архітектор академік Ф. О. Моранді (1811–1894).2 Ця подія має свою передісторію. В історичній записці Одеського Суспільства Образотворчих Мистецтв говориться про те, що «думка про художню установу, що у масі населення розвинуло б співчуття до витонченого – якесь облагороджує людину, уперше зародилася в 1863 році серед невеликого гуртка художників і ревнителів освіти».3 Як пише В. О. Абрамов, – «через рік, у вересні 1864 року, проект уставу Суспільства, підписаний 58 особами, був відданий на затвердження, і після опублікування уставу, 6 лютого 1865 р., Суспільство відкрило свої дії».4

Одеська малювальна школа створювалася за зразком Малювальної школи в Санкт-Петербурзі (1857), що була відкрита й доступна для всіх станів, тобто вона не була приватним навчальним закладом. У Санкт-Петербурзі школу підтримувало Суспільство заохочення мистецтв (1820),5 в Одесі цю функцію взяло на себе Суспільство Образотворчих Мистецтв. Суспільство було добровільною громадською організацією, що існувала на пожертвування меценатів. Перші вчителі одеської малювальної школи працювали безкоштовно. Це приклад справжнього подвижництва й щирої, безкорисливої любові до мистецтва й розвитку культури в цілому.

Спочатку школа не мала постійної адреси, тому доводилося орендувати приміщення, також при цьому необхідно було забезпечувати навчальний процес. У перший рік навчання кількість учнів досягло 190 чоловік, з них усього лише 33 платило за навчання.6 З кожним роком кількість бажаючих учитися збільшувалося, також зростала кількість навчальних предметів.

 

ПРИМІЩЕННЯ ХУДОЖНЬОГО УЧИЛИЩА

Заснована в 1865 році Одеська малювальна школа розміщувалася в орендованому будинку (будинку Райха по вул. Коблевській). Восьмий рік існування Суспільства Образотворчих Мистецтв був самим несприятливим. Як пишеться у звіті Суспільства, – «будинок Райха, у якому містилася малювальна школа, перейшов до іншого власника, що внаслідок штучного піднесення цін на будинки, не побажав поступитися Суспільству».7 Школі довелося залишити приміщення, і Рада Суспільства була змушена тимчасово закрити її на 6 місяців. За цей час було знайдено кращий за орендною оплатою новий будинок – у будинку Скліфасовського по вул. Ніжинській.8 Учнів приходило усе більше й до 1874 року приміщення стає тісним. Наступним приміщенням школи став будинок спадкоємців полковника Яковлєва по вул. Ніжинській.9

18 травня (за ст. ст.) 1876 року одеська міська Дума ухвалила: надати малювальній школі місце й будинок на Преображенській вулиці, де містилася лікарська Управа. Але, при цьому, ставилася умова, що місце під будівництво буде передане тоді, коли Суспільство образотворчих мистецтв буде мати достатню суму для будівлі будинку школи. Для цього, з ініціативи С. М. Воронцова в 1879 році було відкрито підписку між членами Суспільства й аматорів образотворчих мистецтв. Кошти надходили й від одеситів самих різних станів. Коли необхідну суму було зібрано (22 тис. рублів), місце на вул. Преображенській було передано Суспільству Образотворчих Мистецтв. Цей навчальний корпус був побудований за проектом архітектора й першого віце-президента Суспільства образотворчих мистецтв Ф. О. Моранді.10 В 1885 році одеська малювальна школа знайшла власне приміщення. З тих пір і до сьогоднішнього дня адреса – вул. Преображенська, 14/16 не змінювалася. На жаль, збудований з таким ентузіазмом і любов'ю будинок осягла сумна доля – він у 1993 році згорів. Дотепер у міста не знайшлося коштів на його відновлення.

Двоповерховий будинок (колишньої лікарської Управи) виявився більш щасливішої долі. Виглядає він зараз, може бути не так, як би хотілося, але він живе й функціонує. У цього навчального корпуса своя історія. Згадується у постанові Одеської міської Думи про те, що малювальній школі надається місце й будинок11 на Преображенській вулиці дозволяє зробити припущення, що існуючий нині двоповерховий будинок і є цей будинок. З'ясувалося, що будинок належав першобудівникові Одеси капітанові артилерії Г. І. Шостаку. Це стало відомо у зв'язку з тим, що в 1811 р. у будинку Лікарської управи, хворів і вмер прибулий сюди з Молдавської армії головнокомандуючий граф М. М. Каменський 2-й, а Г. І. Шостак був його вчителем у кадетському корпусі.12 Таким чином, можна зробити висновок, що будинок був вибудуваний до 1811 року і є одним з найстаріших будинків міста. (Правильність цього висновку надалі треба уточнити).

В 1909–1910 рр. за проектом архітекторів П. У. Клейна і Я. М. Пономаренка (колишній випускник училища) у стилі модерн було побудовано будинок училища під № 14. В 1908 році був оголошений конкурс проектів на прибудову до вже існуючого будинку флігеля для розміщення в ньому класів для малювання й скульптури. Будівництво здійснилося при фінансовій допомозі Петербурзької Академії мистецтв. У 2002 році цей будинок було успішно реставровано. Серед художніх закладів України мальовничі майстерні цього корпуса донині вважаються кращими.13

 

СТОРІНКИ ІСТОРІЇ. ХРОНОЛОГІЯ НАЗВ

Як уже згадувалося, в 1865 р. відкрилася Одеська малювальна школа.

З 1885 р. при Школі було засновано Загальноосвітнє Училище 1-го розряду без обмежень за віком. Ці навчальні заклади мали більші привілеї. Як пише М. А. Луговий, – «Рескриптом Президента Імператорської Академії Мистецтв Великого князя Володимира Олександровича від 27 березня 1886 р. і визначенням Ради Академії від 3 лютого 1890 р. особам, що закінчили Школу й Училище, надавалося право надходження в Імператорську Академію Мистецтв без іспиту на мальовниче відділення за контрольним випробуванням з математики й фізики – на відділення архітектурне».14

В 1899 році 30 грудня (за ст. ст.) «Найвище був затверджений статут за яким Школа була перейменована в Художнє училище Суспільства Образотворчих мистецтв в Одесі», що надійшло у ведення Імператорської Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі й Міністерства Імператорського двору.15

В 1909 році після смерті Президента одеського Суспільства Образотворчих Мистецтв Великого Князя Володимира Олександровича, що виділяло протягом багатьох років училищу суму з особистих коштів, навчальний заклад мало його ім'я – Ім'я Великого князя Володимира Олександровича художнє училище Одеського Суспільства образотворчих мистецтв.

У революційний 1917 рік після 10 засідань, на яких обговорювалася система утворення й методи викладання, училище було реорганізовано спочатку у «Вільні художні майстерні», потім у «Державні виробничі майстерні», і пізніше – у Вище художнє училище.

До 1924 року училище перейменовується в Політехнікум образотворчих мистецтв, що готувало майстрів широкого профілю: художників-монументалістів, поліграфістів, станковістів.

В 1930 році Одеський політехнікум образотворчих мистецтв перейменовано в Одеський художній інститут, але в цій якості навчальний заклад перебував  недовго.

В 1934 році Одеський художній інститут знову стає училищем.

Під час румунської окупації Одеси (1941–1944) у період Великої Вітчизняної війни, художнє училище продовжує працювати й стає Академією. У післявоєнний період училище відновлюється в колишньому статусі Одеського художнього училища.

До 100-сторіччя від дня заснування училища в 1965 році йому було присвоєно ім'я М. Б. Грекова (1882–1934), випускника Одеської малювальної школи, радянського баталіста. Воно стало називатися Одеським державним училищем ім. М. Б. Грекова.

В 1997 році за постановою Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення вищих професійно-технічних навчальних закладів» на базі колишнього ОГХУ ім. М. Б. Грекова створюється Одеське художньо-театральне училище ім. М. Б. Грекова, у якому представлені відділення: художньо-педагогічне, театрально-художнє, народно-художня творчість.16

21 листопада 2007 року Одеському художньому училищу ім. М. Б. Грекова повернута самостійність і колишній статус.

 

УЧБОВО-МЕТОДИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ.

ІСТОРІЯ Й СУЧАСНІСТЬ

Одеська малювальна школа (спочатку школа малювання й креслення) відкрилася при 30-ти учнях і невеликій кількості навчальних предметів. Першим директором і методистом Школи був призначений одесит художник Ф. Ф. Мальман (1812?–1882?), що закінчив Академію мистецтв у Мюнхені. Перші викладачі працювали безкоштовно, тільки наприкінці року вони почали одержувати невелику винагороду. Їхні імена: Ф. О. Моранді, Р. П. Хайнацький, Петро Боні, Цезар Боні, Я.М. Паламаренко, Й. К. Мигурський, Г. Нієль, В. Фон-Рентель, І. В. Крушинський, Р. Федоровець, А. А. Нейман.

Збереглися записи про те, як будувався навчальний процес у перший рік існування Школи. Заняття проводилися влітку від 10 годин ранку до 6-ти годин вечора, а взимку – протягом усього дня. Крім цього з 20-го червня (за ст. ст.) 1865 року були засновані недільні класи для безкоштовних учнів, які займалися з 9-ти годин ранку до полудня. Навчальна програма того часу складалася: у малюванні ландшафтів, орнаментів, голівок, цілих фігур з оригіналів (оригіналами називалися малюнки академіків і професорів), а також у виробленні копій з гіпсових моделей і статуй. Для дам і дівиць був організований особливий клас, де викладала А. І. Шейнс (уроджена Демоль).17

10 жовтня 1865 року відкритий був клас ліплення.

В 1866 році в програмі занять з'явився курс анатомії людського тіла для художників.18

В 1867 році уведений курс історії образотворчих мистецтв. У пробудженні інтересу до вивчення основ вітчизняної духовної й матеріальної культури величезну роль в Одеській малювальній школі зіграли вчені Новоросійського університету, в 1870-х - М. П. Кондаків (1844-1925, в 1870 р. вибраний доцентом кафедри історії мистецтв Новоросійського університету в Одесі), з 1888 року – А. І. Цеглярів (1845–1903), після нього – О. А. Павловський (1856–1913). У 1867 році учні почали писати один з одного портрети олійними фарбами й копіювати картини.19

Заступником директора з навчальної частини у перші роки існування школи малювання й креслення був професор Мюнхенської Академії мистецтв живописець жанрових сцен Б. А. Бауер. Одним з методистів школи, що проробив 42 роки був Луїджі Домінікович Іоріні (1817-1911).

До 1869 року сформувалися класи: елементарний клас орнаментів (кер. Л. Д. Іоріні) – 80 учнів; елементарний клас креслення, архітектури й перспективи (кер. М. Сухман) – 41 учень; клас малювання фігур і пейзажів (кер. Б. А. Бауер) – 55 учнів; клас малювання з погрудь (кер. Р. Хайнацький) – 10 учнів; клас ліплення й скульптури (кер. Л. Д. Іоріні) – 8 учнів; клас живопису з натури й з картин (кер. Р. Хайнацький) – 10 учнів.20

В 1877 році були уведені загальноосвітні предмети для того, щоб учні могли без вступних іспитів продовжити навчання в Санкт-Петербурзькій Академії мистецтв.21

1885 рік – рік реорганізацій. При Школі засновується Загальноосвітнє Училище 1-го розряду, розраховане на 5 класів, з 6-ти спеціальними для бажаючих вступити на архітектурне відділення Академії мистецтв. Тимчасове виконання директорських обов'язків було покладено на професора М. П. Кондакова, потім директором реорганізованої Одеської малювальної школи був призначений академік Олександр Андрійович Попов (1852–1919).22

 Він закінчив ІАМ з великою й малою золотими медалями, до того ж пройшов стажування протягом 4 років у Франції й Італії. О. А. Попов залишався на цьому посту й після реорганізації Школи в Художнє училище, а звільнений від посади тільки в 1917, після ліквідації Імператорської Академії мистецтв. Саме при Попові Одеську Малювальну школу визнають одним із кращих художніх навчальних закладів імперії. І. Ю. Рєпін говорив: «Одеська школа – єдина в Росії школа, що вчить правильному розумінню й погляду на мистецтво». У тому ж році приходить ряд нових викладачів (в основному колишні випускники Школи): К. К. Костанді, Г. О. Ладиженський, О. Ф. Красовський, В. Д. Шмідт.23

В 1902 році було розпочато першу спробу виїзних пленерних практик до Криму. З тієї пори пленерні практики стали обов'язковою частиною програми навчання. У цьому ж році в програмі школи з'являється новий предмет «методика краснопису й малювання». Успішно закінчили училище випускники 1901–1902 навчального року. Вперше видається диплом із правом викладання.24

До 1914 року Ім'я Великого князя Володимира Олександровича художнє училище Одеського Суспільства образотворчих мистецтв складалося з: 1) 5-ти малювальних класів – елементарного, орнаментального, гіпсоголовного, гіпсофігурного й натурного, при відділеннях: мальовничому, скульптурному, гравірувальному і архітектурному 2) із загальноосвітніх класів.25 Була розроблена велика, багатоступінчаста і ясна програма. Предмети, які викладалися в наукових класах розподілялися на загальноосвітні й спеціальні.

Спеціальні художні заняття розподілялися між 4-ма відділеннями: мальовничим, скульптурним, гравірувальним і архітектурним. Учні, що закінчили повний курс з мистецтва й успішно, витримували іспити (тоді вони йменувалися випробуваннями) із всіх загальноосвітніх і спеціальних предметів, удостоювалися диплома на звання Вчителя Малювання й Креслення в середніх навчальних закладах, атестата про закінчення й право надходження у Вище Художнє училище при Імператорській Академії мистецтв.26

У революційному 1917 році йшли бурхливі дебати із приводу зміни й удосконалення навчальних програм, розглядалися різні проекти. Наприклад, Суспільство Незалежних Художників пропонувало виключити із програми загальноосвітні предмети й малювання гіпсів. Починався час усіляких експериментів. Під час реорганізації старої школи в «Вільні художні майстерні» професорів іменували майстрами, а студентів – підмайстрами.

В 1918–1919 роках директором реорганізованого художнього училища став колишній його випускник – видатний скульптор, академік Б. В. Едуардс (1860?–1924). Але справжнього навчання не було. Насамперед це було пов'язане з побутовими умовами. Тому що приміщення не опалювалися, то роботу з натурою було практично припинено. Ті ж студенти, які бажали працювати з натурою, збиралися в будинку й малювали один одного. У майстернях під керівництвом педагогів в основному виконувалися величезні плакати.27   

1920-і роки виявилися для училища складними. У деяких майстернях займалися стилізаціями «під Пікассо», в інші – уписували людські фігури в кола, напівкола й трикутники, у третіх – натуру почали зображувати з безформною величезною масою тіла й розфарбовувати в яскраві рожеві тони із зеленими й блакитними тінями. Представники старої школи тихо противилися таким нововведенням, але було вкрай важко.28

В 1924 році, коли училище стає Політехнікумом образотворчих мистецтв, один тільки мальовничий факультет складався з 5 відділень: декоративно-монументального, станкового, театрально-декоративного, декоративного, поліграфічного. Скульптурний факультет тоді складався з 3 відділень: монументального, декоративно-виробничого, керамічного.

В 1925 році на мальовничому факультеті утворений текстильний відділ. У цьому ж році проректором з навчальної роботи призначають М. І. Жука (1883–1964), що і на педагогічних радах і в пресі активно відстоює класичну спадщину академічного навчання.

В 1928 році на архітектурному факультеті був відкритий відділ майоліки, перетворений незабаром у керамічний факультет. Його очолює М. І. Жук. Художник прагне відродити традиції української народної кераміки, впровадити її в сучасний побут і архітектуру. У 1928 році в навчальні програми була уведена студентська практика на виробництвах.

Постанова комуністичної партії від 23 квітня 1932 року затверджувало реалізм у мистецтві. Із цього часу припиняються експерименти й знову звертається увага на традиції старої школи. У зв'язку із цим вертаються викладачі, що звільнилися.

В 1934 році, коли Одеський художній інститут знову став училищем, з відділень залишилися лише скульптура, живопис і кераміка.

У післявоєнний час на роботу в училище відновлюються багато колишніх його викладачів і приходять нові, в основному - випускники, формується сильний у професійному відношенні склад.

В 1966 році відкрилося відділення «художнє оформлення».

Сьогодні ОХУ ім. М. Б. Грекова – відоме в Україні й за її межами унікальний навчальний заклад. Викладацький колектив ОХУ – це висококваліфіковані фахівці, 22 з яких – члени Національного Союзу художників України, серед них є заслужені художники України. Їхня творчість відомо не тільки в Україні, але й за кордоном. 37 з 62 викладачів мають вищу категорію, 4 викладача – ступінь кандидата наук. ОХУ ім. М. Б. Грекова готовить молодих фахівців з базовим вищим утворенням за фахом образотворче й декоративно-прикладне мистецтво й 4 спеціалізаціями: живопис, скульптора, художнє оформлення, художнє декорування середовища. З 2008 року відповідно до програм Міністерства науки й утворення України художнє училище перейшло на 4-річний курс навчання.

ОХУ ім. М. Б. Грекова є основним постачальником кадрів в Академію мистецтв України (Київську національну академію мистецтв, Харківську державну академію дизайну й мистецтв, Львівську національну академію мистецтв). Випускники працюють у художніх і загальноосвітніх школах, а також у центрах позашкільної роботи.

Примітки:

1.         У 1876 р. була заснована промислова школа малюнка і моделювання у Львові, згодом стала Львівським державним коледжем декоративно-прикладного мистецтва імені Івана Труша; Київська малювальна школа заснована в 1875 р.; Харківська художня школа М. Д. Раєвської-Іванової, 1869. [Костина Е. Искусство Украины // Всеобщая история искусств / Под общ. ред. Ю. Д. Колпинского и Н. В. Яворской. – М.: Искусство, 1964. – Т. 5 (Искусство 19 века). – С. 239–243. (С. 242)].

2.         Абрамов Виталий. Первая выставка Одесского Общества изящных искусств в 1865 году // http://www.odessitclub.org/publications/almanac/alm_37/alm_37_174-181.pdf. – С. 174.

3.         Историческая записка Общества Изящных Искусств от 28 февраля 1865 по 28 февраля 1875 года // Отчёт Общества Изящных Искусств за первое десятилетие (1865–1875). – Одесса : Тпография П. Францова, 1875. – С. 5.

4.         Абрамов Виталий. Первая выставка Одесского Общества изящных искусств в 1865 году // Указ. ист. – С. 174.

5.         Власов В. Г. Новый энциклопедический словарь изобразительного искусства: в 10 т. – СПб. : Азбука-классика, 2007. – Т. VI. – 592 с. (С. 395).

6.         Одесское художественное училище. Историческая справка // http://artru.info/uch/104.

7.         Историческая записка Общества Изящных Искусств от 28 февраля 1865 по 28 февраля 1875 года // Указ соч. – С. 19.

8.         Там же, с. 19.

9.         Там же, с. 21.  

10.       Котляр М. 75-річчя Одеського художнього училища // Образотворче мистецтво. – 1940. – № 3 (березень). – С. 15–21. (С. 16).

11.       Декерменджи Надежда. К истории одесского художественного училища // Одесское художественно-театральное училище им. М. Б. Грекова. История и современность. – Одесса : Негоциант, 2005. – 100 с. – С. 8–12. (С. 9).

12.       Парамонов Ю. Преображенская улица от бульвара Жванецкого до Елисаветинской улицы и переулка Маяковского // http: //obodesse.at.ua/publ/preobrazhenskaja_ulica_ot_bulvara_zhvaneckogo_do_elizavetinskoj_ulicy_i_pereulka_majakovskogo/1-1-0-55.

13.       См. статьи: Декерменджи Надежда. К истории одесского художественного училища // Одесское художественно-театральное училище им. М. Б. Грекова. История и современность. – Одесса: Негоциант, 2005. – 100 с. – С. 8–12.; Декерменджи Надежда. Одесскому художественному училищу 140 лет // ДНК Информационно-аналитический журнал. – К.: АДЕФ – Украина, 2005. – № 2 (11). – С. 66–68. – (С. 67).

14.       Луговой Михаил. Вступительная статья // Одесское художественно-театральное училище им. М. Б. Грекова. История и современность. – Одесса : Негоциант, 2005. – 100 с. – С. 6–7.

15.       Имени Великого князя Владимира Александровича художественное училище Одесского Общества изящных искусств // Юбилейный справочник Императорской Академии художеств 1764–1914 / Сост. С. Н. Кондаков. – СПб. : Императорская Санкт-Петербургская Академия художеств, 1914. (С. 222).

16.       См. статьи: Товарищество южнорусских художников: Биобиблиогр. справочник: В 2-х ч. / Сост. : В.А. Афанасьев, О.М. Барковская; Одес. гос. науч. б-ка им. М.Горького. – Одесса : Друк, 2000. – 302 с.: ил., (С. 134); Декерменджи Надежда. Одесскому художественному училищу 140 лет // ДНК Информационно-аналитический журнал. – К.: АДЕФ – Украина, 2005. – № 2 (11). – С. 66–68.

17.       Историческая записка Общества Изящных Искусств от 28 февраля 1865 по 28 февраля 1875 года // Указ. соч. С. 9.

18.       Там же, с. 11.

19.       Там же, с. 12.

20.       Там же, с. 14–15.

21.       Декерменджи Надежда. К истории одесского художественного училища // Указ. соч. С. 10.

22.       Имени Великого князя Владимира Александровича художественное училище Одесского Общества изящных искусств // Указ. соч. С. 221.